Не заботьтесь о прошлом, его не вернешь,
Хоть и раны от прошлого сильно болят.
Только прошлое смыл уже времени дождь,
Не вернуться в него нам с тобою опять.
Не заботьтесь о том, чего не изменить.
Хватит горькую воду из чаши хлебать.
Лучше выбросить мусор, простить и забыть,
Смазать раны елеем и дальше шагать.
Полно в пыльном чулане сидеть и вздыхать,
Лучше снова по лужам пройтись босиком.
Лучше жизнь полной грудью, как в детстве, вдыхать,
И в охапку взяв счастье, внести его в дом.
Жизнь земная как голубь, вспорхнув, улетит,
Убежит, утечет как сквозь пальцы песок.
И по этому, нужно спешить всем нам жить,
И достойно пройти отведенный нам срок.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
