Стерилен мозг, как чистая доска,
Где мелом кто напишет изреченье?
Лишь прошмыгнет, как мышь в нору, тоска
И скроется в подпольное сомненье.
Зато теперь-то, к старости спеша,
Достиг я небывалого искусства -
Могу следить я, в общем, без труда,
За каждым зарождающимся чувством.
За каждой мыслью я могу поспеть
И отследить, как бабочку в полёте,
Хаос ушёл, не появлялся впредь
И путанница сдохла на излёте.
А что неясно, стоит подождать
Неделю, две - само и прояснится,
Отдышка только стала донимать,
Напомнит о себе и поясница.
Хоть в мире продолжается разлад,
Но сам я стал понятнее и проще,
И каждой приходящей мысли рад,
Как незаслуженной и редкой гостье.
Какая сила вырвала бурьян?
Очистил кто бунтарское сознанье?
Быть может, Тот, Кому любой изъян
Понятен, словно карта мирозданья?
А может быть, я стал, как старый раб
Уж никому ничем не интересен?
А потому и чувства все молчат,
И мысли не хотят сидеть на месте?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
