Вже кільканадцять літ назад
На світ з’явилося маля.
Раділи мама, тато й вся рідня,
Раділа також і земля!
На світ враз дівчинка родилась
І оченятами дивилась
На всіх людей, на небо й хмари
І на пташок численні зграї.
Росло, зміцнялося дитя,
В любові і теплі так підростало
Напевно, що тоді маля таки не знало
Того, Хто їй дає життя…
Того, Хто від початку полюбив
В утробі матері його Він сотворив.
І дав йому Він зріст, красу без міри
Бажання жити і доволі сили.
Приносити лиш радість людям тим,
Хто брав на руки нашу Таню
Голубив, пестив і любив
І сповивав у пору ранню.
Із Днем Народження ми врочим
Та привітать сьогодні хочем
Всім дорогу і незрівняну,
Кохану і єдину нашу Маму!
Так, справді, час непомітно враз пробіг,
І вже Танюша має діток на поріг.
Й онуків має вже вона,
Щаслива, добра й чарівна!
Нам відкрива своє широке серце.
Те справжнє Богом дане їй джерельце
Добра, тепла, і ніжності доволі
Ій дарував наш Бог в своїй любові.
Того, що й мріять навіть не могла
Та в глибині сердечка зберегла
й умножила разів так в сто,
А може й більше…
І в людях майже цього не зустрівши,
Зростила це у своїх дітях й зрозумівши,
Що справжніх цінностей не так вже і багато
Й було би помилково їх ховати…
Сьогодні всі ми хочем привітати!
Тебе, Матусю, наша рідна мати
Ти є така, що слів не передати,
А лише хочеться вітати і вітати!
Вітати дітям і онукам, всій рідні,
Щоб ти щасливою була всі дні,
Щоб сил і оптимізму вистачало
І день свого народження ти пам’ятала.
Здоров’я зичимо на довгії роки,
Достатку, радості і крику дітвори.
Краси душевної і зовнішньої вроди
І гарної весняної тобі погоди.
Щоб народилась ти згори,
І не робила вже гріхи.
Отримала нову природу,
Яка не тільки підкріпить твою вже вроду
А й переможе грішну ту природу
Яка панує у людині з роду
Вона іти до Бога заважає
І на людську погибель не зважає.
Народження це подарує життя вічне
Небеснії оселі Божі віковічні.
Коли направимо до Нього
Життя свого бурхливого дорогу.
Радій, Матусю, взір свій підійми до неба
Туди – де Бог, Туди – де гріш не треба.
Лише бажання треба бути з Богом
Туди Він вказує тобі дорогу.
Для тебе на хресті враз помирав,
І ад він переміг, і гріх забрав,
І смерті участь вже призначив
Й лукавому в огні Він чергу передбачив.
Не сумнівайся, не вагайся
Лише на краще сподівайся.
Зроби швиденько крок інакший
Це буде все-таки найкраще…
Надійсь на Божу благодать,
Щоб всім нам разом святкувать
Два дня народження твоїх
Ступивши двічі на поріг.
Перше народження від мами й тата
Прийшли його сьогодні святкувати,
А друге – від Святого Духа будеш мати
Який дає людині гріх долати.
Заповнює враз серця пустоту
І відкидає непотрібну глупоту,
Даючи радість, втіху, сподівання,
І серця твого здійснює бажання.
Ми всі радіємо за тебе, Мамо!
І дяка Богу, можем нелукаво.
Тебе враз невимовно полюбити
Сердечну радість і тепло тобі дарити!
Комментарий автора: Привітання моїй Мамі, вона вже бабуся, молюся за її покаяння...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Пустотелость словесных оков - Людмила Солма Публикуя это метафорическое стихотворение, мне захотелось обратиться именно к моему весьма "скромному" до анонимной стыдливости "доброжелателю":
я знаю кто Вы и могу догадываться, как и во что на самом деле верите, прикрываясь верой Христовой - для этого даже не нужно быть житейски прозорливой, достаточно отследить IP Ваших высказываний и Инетовских действий(о чем скорее всего Вы и забыли...) Простите, но я совершенно не нуждаюсь ни в какой рекламе (ни из дружеских доброжелательных побуждений, ни из "медвежьих услуг" - что сделано анонимно и фарисейски трусливо Вами, иначе Вы бы так не поступили. Все тайное рано или поздно становится явным и об этом не стоит забывать - хотя это скорее общечеловеческая этика поведения, нежели Божьи заповеди, но одно другому не противоречит. Мой такой стыдливо-скромный "почитатель", я абсолютно равнодушна к Вашим действиям, как и мои настоящие друзья, но пишу лишь для того, чтобы Вы знали - Вы для нас всего-навсего разгаданная лицемерная банальность и ханжа, и не более того. По Вашей вере Вам и воздастся, Господь Вам Судья и за свое жизненное лицедейство когда-то ведь да придется держать ответ перед Его Судом - об этом уж Вы хорошо знаете, коли здесь же на сайте так любите витиевато рассуждать, пересыпая свои публикации цитатами Святого Писания. Veritas non semper later [Истину навсегда не скроешь]- гласят вечные латинские изречения и мне хочется добавить еще и вытекающие не менее мудрые истины: Esse quam videri [Быть, а не казаться] и Esto, quod esse videris [что так же равнозначно: быть тем, кем кажешься].
Vive valeque!
